позов до суду

Затопили квартиру сусіди: розгляд справи в суді

Відповідно до чинного українського законодавства, за затоплення квартири з вини певних осіб, що підтверджено відповідним актом ЖЕКу, ОСББ чи іншої експлуатаційної організації, яка обслуговує будинок, винуватці повинні відшкодувати матеріальні збитки. При цьому потерпіла сторона має довести розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, та причинний зв'язок між діями винуватця та фактом затоплення помешкання.

Для прикладу розглянемо рішення у справі № 686/11256/16-ц. Верховного Суду України.

Громадянка звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири, яку затопили сусіди зверху. Причиною затоплення квартири позивачки стало протікання гарячої води із системи опалення в квартирі відповідача, що вказано у Акті про затоплення. Відповідно житлове приміщення вимагає відновлювального ремонту у сумі, яку встановив незалежний оцінювач в експертному висновку. Разом з тим, позивач зазнала додаткові витрати на оплату послуг оцінювача. Отже, в наслідок затоплення квартири позивач понесла незаплановані витрати, порушила звичний ритм життя, а тому, на її переконання, їй має бути відшкодована завдана матеріальна і моральна шкода.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Відповідач спочатку звернувся до Апеляційного суду, який апеляційну скаргу відповідача відхилив, а рішення суду першої інстанції залишив без змін. Після чого відповідач звернувся до Верховного Суду.

Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне: факт затоплення квартири, яка знаходиться у власності позивачки, з вини відповідача підтверджується відповідним Актом, затвердженим начальником ЖЕКу. Актом встановлено, що затоплення житла сталося в результаті протікання теплоносія на крані випуску повітря опалення (батареї) в квартирі, власниками якої є відповідач.

Відповідач намагався через касаційну скаргу довести, що Акт не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки складений зі слів невідомих осіб і на підставі незрозумілих документів. Проте, суд першої інстанції та апеляційний суд висловив незгоду з таким твердженням і це рішення підтвердив Верховний Суд. Зазначено і те, що саме Акт про затоплення є первинним документом, що засвідчує факт певної події, крім того відповідно до ст. 58 та 59 Цивільно-процесуального кодексу України, Акт є належним і допустимим доказом, а тому не можна брати до уваги інші документи.

 

Також Верховним Судом враховано законодавчі норми, які стверджують наступне:

  1. При здійсненні своїх прав громадянин зобов'язаний утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб (частина 2, ст. 13 Цивільного кодексу України).
  2. Власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством відповідно до п. 11 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених урядовою постановою № 572.
  3. Власник не може використовувати своє право власності на шкоду правам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію (п. 5 ст. 319 «Про здійснення права власності»).

Отже, власник зобов'язаний утримувати своє майно належним чином, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку несе за собою відповідальність власника майна і відшкодування власником збитків, якщо його результатом стало нанесення шкоди іншим особам.

Таким чином, Верховний Суд постановив, що позивач довела протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між цими діями і затопленням своєї квартири та надала інформацію щодо розміру завданої шкоди, який встановлений у експертному висновку оцінювача. А суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що завданий позивачу збиток підлягає відшкодуванню відповідачем.

Відповідач не надав належних доказів щодо спростування своєї провини в затопленні квартири позивача, не заявив про клопотання щодо проведення судових експертиз для встановлення причин затоплення квартири позивача, і не надав інших доказів щодо розміру заподіяної позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини особи, яка завдала шкоду.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *